Вівторок, 21 Травня, 2024
Home Blog

Історія мікрорайону Гречани 

By
Viktorij Voitova
-
0

Хмельницький відносно молодий обласний центр, але у нього є своя історія, яку варто знати. Адже без минулого немає майбутнього, тому аби було щасливе завтра, варто вивчити “сторінки минулого”. Ми вже знайомили наших читачів з історіями вулиць, мікрорайонів та як розвивався Проскурів у минулому столітті. Сьогодні ми поговоримо про історію мікрорайону Гречани. Це популярна частина міста у якій живе та працює багато хмельничан. Більше інформації про цей район читайте на сторінках сайту khmelnytskyi-future.com.ua.

З старовинного поселення в мікрорайон міста

Хмельничани знають, що більшість мікрорайонів в Хмельницькому це колишні села, які з часом приєдналися до обласного центру. Гречани не є виключенням. Взагалі, це старовинне поселення, яке вперше письмово згадали у XVI столітті. Але тоді воно носило назву Reczana. Згодом, село почали називати Гречани і в середині XVII воно разом  із такими населеними пунктами як: Лезнево, Шаровечка, Олешин, Заріччя, Мацківці входили до складу Плоскирівського старостату. 

Історія Гречан буремна, над ними панували, як турки, так і поляки. До прикладу, у 1700 році пан Томаш Йозеф Замойський розпочав переселення селян Мазовії, мазурів на подільські землі, якими він володів. Таким чином в Плоскреві та навколишніх населених пунктах з’явилися мазури. Більшість переселенців поселили у Гречанах, які були практично спустошеними. Гречани за допомогою людей поступово відновилися і у селі у середині XVIII століття почали працювати млин, ґуральня та корчма.

Сухий закон у Гречанах

Часи змінювалися і у XIX столітті Гречани почали належати поміщикові Сергію Нахімову. Чоловік жив та працював в Москві, проте літо любив проводити у своєму Гречанському маєтку. Потрібно зазначити, що Сергій Нахімов мав юридичну освіту та мав авторитет у Москві, а його товаришем був Лев Толстой. Також Нахімов різними способами підтримував, освіту, медицину та боровся з алкоголізмом. Чоловік сам не вживав алкоголь та забороняв це робити членам своєї родини. Крім того у власному маєтку в Гречанах закрив корчму та ввів  “сухий закон”. А ще на в’їзді у село стояла варта, яка не допускала до населеного пункту людей на підпитку.  Також за кошти Сергія Нахімова проводилися різноманітні лекції на яких розповідалося про згубний вплив алкоголю. 

Польська культура в Гречанах

У Гречанах у 1927 році була створена сільська рада. На той момент у населеному пункті проживало 3656 особи, в тому числі 3408. Відповідно на території Гречан мешкало всього 187 українця, а також 53 росіянина. У селищній раді було обрано 52 депутати ( 51 поляк і 1 українець). Додамо, що адміністративна та ділова кореспонденція велася польською мовою.

У 1926 році у Гречанах була збудована католицька капличка, яка з часом перетворилася на костел Святої Анни. А через три роки жителі села за власні кошти побудували Народний Дім де функціонувала трирічна польська школа. А ще у Народному домі був осередок польської культури. 

У 1935 році Гречанська польська рада була ліквідована, а частину селян (переважно поляки) було виселено до Казахстану. На новому місті колишні мешканці Гречан створили новий населений пункт і назвали його Новогречановка. 

Залізниця – важливий об’єкт Гречан  

У 1913 році життя Гречан змінилося, а все через будівництво залізничної станції та паравозного депо. З цього часу Гречани почали відігравати важливу роль в регіоні, а особливо у часи війни. Під час Першої світової війни у 1915 році бомби летіли саме на Гречани. У час революції в гречанському депо була організована Гречанська Червона гвардія, ремонтувалися червоноармійські бронепотяги.  

Героїчно себе повели жителі Гречан під час Другої світової війни. Село було в окупації, проте підпільники знали свою роботу: проводили деверсії, ламали техніку, зривали рух поїздів тощо.  

Популярний мікрорайон обласного центру

Гречани – житловий мікрорайон Хмельницького. Населений пункт приєднався до меж міста у 1946 році. У мікрорайоні є Ближні та Дальні Гречани. Таким чином місцеві умовно розділили район. 

Інфраструктура у мікрорайоні Гречани почала розбудовуватися у 50-60-х роках минулого століття. У цей період почали будуватися багатоповерхівки, лікарня, стадіон, парк. Згодом (70-80- роках) починається будівництво Ближніх Гречан. Свою роботу розпочали заводи “Термопластавтомат” та “Нива”. Головною вулицею стає Курчатова. У 2021 році її переіменували на вулицю Романа Шухевича. 

Потрібно зазначити, що мікрорайон досить великий та має 24 вулиці і 13 провулків. Історія створення деяких вулиць у Гречанах: 

  • Вулиця Вишнева. Була створена ще коли Гречани не входили до складу Хмельницького. Тут переважно розташовані приватні будинки.
  • Вулиця Вокзальна. Також була створена ще за часів села. Вулиця отримала таку назву у 20-х роках минулого століття та пролягає від вулиці Проскурівського підпілля через приватні будинки Ближніх Гречан. 
  • Вулиця Волочиська. Вона розташована у Дальніх Гречанах, була сформована під час будівництва станції депо. Вулиця отримала свою назву через те, що пролягає вздовж Волочиського напрямку. 

Підприємства у мікрорайоні 

У радянські часи у мікрорайоні працювало багато підприємств, які забезпечували роботою жителів Гречан і не тільки. Проте більшість з них вже давно припинили свою діяльність. Натомість почали діяти нові перспективні підприємства, відкрилося багато швейних цехів.

  • Торгова марка “Насолода” почала свою діяльність у 1996 році. У ті роки це був невеликий кондитерський цех на якому працювало четверо осіб. Продукцію торгової марки куштували напевно всі хмельничани, адже їхні тістечка, тортики та інші десерти смакує не одне покоління. Підприємство розвивається та вдосконалює виробництво і вони можуть похизуватися широким асортиментом – понад 200 найменувань. 
  • ВАТ “Термопластавтомат”. Підприємство було створене у 1968 році і вони єдині в країні виробляють термопластавтомати. Також серед продукції є одноразовий посуд, видувні агрегати, газові опалювальні котли тощо.  

Заклади освіти

У мікрорайоні Гречани достатня кількість освітніх закладів. Практично всі знаходяться у Ближніх Гречанах: дитячі садочки № 10, 35, 46, 48, 49. Щодо шкіл, то у мікрорайоні є спеціалізована загальноосвітня школа № 33, а також ЗОШ № 20, 7. 

Додамо, що у 2018 році у Дальніх Гречанах свою роботу розпочав новозбудований дошкільний навчальний заклад. Ця частина міста активно розвивалася, тому хмельничани змушені були возити дітей в інші ДНЗ.

Новий садочок почав будуватися у 2016 році і на його будівництво було виділено 21 мільйон гривень. Навчальний заклад розрахований на 110 дітей. 

Історія рідного краю – це важлива складова у вихованні сучасного покоління. Адже історія допомагає людині стати мудрішою, обізнаною, знати більше інформації як жили предки. За допомогою історії ми можемо планувати своє майбутнє, вчитися на чужих помилках. Історія кожного мікрорайону міста унікальна і її варто знати кожному хмельничанину аби розуміти як жити далі, як будувати плани на майбутнє.

Сподіваємося, наш матеріал був для вас пізнавальним і ви зробили відповідні висновки. А в якому мікрорайоні живете ви? Чи цікаво вам було б прочитати історію вашого мікрорайону? Чекаємо на ваші коментарі у соціальних мережах. 

Архітектурне середовище Хмельницького: історичні передумови та причини неоднорідності забудови

By
Iryna Popova
-
0

У своєрідній мозаїці архітектурного середовища Хмельницького кожен куток розповідає свою унікальну історію. Унікальна спадщина епох та стилів відображена в будівлях, вуличних краєвидах і особливій атмосфері міста. Для розуміння неоднорідності забудови Хмельницького потрібно зануритися у давні часи та розглянути етапи його містобудівного розвитку. Далі на khmelnytskyi-future.

Архітектурне середовище Хмельницького – це не лише сукупність будівель та споруд, а й жива історія, яка розповідає про колорит та неповторність цього міста. Від кожного каменя чи цеглинки віє дух минулого, даруючи нам можливість зануритися в чарівний світ минулого і сучасності одночасно.

Хмельницький, як живий артефакт минулого і сучасності, розташований на теренах, що переплітають історію та сучасність. Архітектурне середовище міста – це своєрідне відображення його розвитку, де історичні передумови та різноманітність забудови створюють неповторну суміш культурної спадщини.

Особливості історичної забудови 

Хмельницький стояв на перехресті історичних шляхів та культурних впливів, і це відобразилося в його архітектурному обличчі. Зародження міста припадає на період між ХІХ і XX століттями, коли відбулося активне містобудівне формування. З того часу Хмельницький став своєрідним лабіринтом часу, де кожен будинок — це сторінка в історичній хроніці. Варто зауважити, що кожна група будівель та споруд міста має власні риси, притаманні окремим історичним періодам. При цьому, такі кам’яні свідки розвитку нашого міста також зазнавали значного впливу як природних чинників, так і суспільно-політичних подій.

Найбільша частина збережених історичних будівель — це житлові комплекси. Починаючи з кінця XIX століття, місто ввібрало у себе різноманітні архітектурні стилі та напрями. Прибуткові будинки, які масово будувалися у центральних кварталах, стали символом міського комфорту. Готелі та особняки втілювали в собі розкіш та елегантність, віддзеркалюючи смаки високого суспільства. Садибний тип забудови надавав місту неповторний колорит, а котеджі та будинки офіцерського складу поглиблювали міську панораму.

У серці Хмельницького кожна вулиця — це свідок минулих епох. Від древніх церков до масштабних будівель радянського періоду, місто переплітає різні стилі та епохи. Збережені пам’ятки, такі як церква Різдва Пресвятої Богородиці, церква св. Параскеви в Книжківцях та окремі фрагменти колишніх в’язниць, переносять нас у минуле, де кожен камінь має свою історію, а отже – допомагає дослідити та зрозуміти суспільний настрій тих часів.

Характер архітектури центральної частини міста

Відкриваючи історичні сторінки міста, ми відчуваємо його пульс через будівлі, сповнені життя та комерції. Житлово-торгівельні будинки, споруджені підприємцями для власних потреб, стали не лише місцем проживання, а й центром комерційної активності. Магазини, крамниці, ремісничі майстерні – все це створювало особливу атмосферу та приваблювало клієнтів. Такі будівлі, як магазини Журавльової чи аптека Дєрєвоєда, стали справжніми символами міста, а їх архітектурні рішення відображали дух того часу.

Центральні райони міста оживали внаслідок громадських будівель різного призначення. Від адміністративних корпусів до кінотеатрів та навчальних закладів, кожна споруда відігравала свою роль у формуванні обличчя міста. Історичні та сучасні архітектурні рішення зливалися в одне, створюючи неповторний ансамбль.

Духовність та релігійність завжди займали важливе місце в житті міста. Культові споруди, розташовані як в історичному центрі, так і на передмістях, створювали особливу ауру місця. Від класичних церков до синагог та костелів, кожна з таких будівель несла в собі неповторний шар історії та культурного спадку.

До адміністративних будівель можна віднести не лише Будинок Рад, що став домінантою центральної площі міста, а й інші споруди, які свідчать про еклектичну архітектурну спадщину міста.

Попри те, що Хмельницький відомий переважно своєю історичною та культурною спадщиною, промислові та виробничі об’єкти грають не менш важливу роль у формуванні обличчя міста. Споруди цукрового заводу, пивзаводу та цегельного заводу – це своєрідні пам’ятки промислового розквіту минулих епох. Їхні стіни нагадують про той час, коли місто було на піку свого розвитку, а виробництво було серцем економічного життя.

Завдяки розвитку транспортної інфраструктури у Хмельницькому з’явилися об’єкти, які стали невіддільною частиною міського пейзажу. Депо станції Гречани та залізнична станція Проскурів – це не лише місця пересадки та руху, а й частинки історії міста, що свідчать про його розвиток.

З витонченим естетичним виглядом поштові споруди Хмельницького стали не лише місцем обміну листівками, а й вагомими символами міста. А от водонапірна вежа та каланча пожежного депо – це об’єкти, що перенесли нас у часи, коли технічний прогрес був на вершині свого розвитку.

Сучасні виклики архітектурного планування міста

Історія Хмельницького багатогранна, але місто стикається із сучасними викликами у збереженні свого архітектурного надбання. Збереження і реставрація історичних будівель вимагає багаторівневого підходу та великих інвестицій. Завдяки ретельному дослідженню і реальному визначенню цінності кожного об’єкта, місто зможе зберегти свою унікальну архітектурну спадщину для майбутніх поколінь.

Але серед усіх цих перелічених об’єктів та споруд, що відображають історію та розвиток Хмельницького, існує одна важлива проблема: багато з них не перебувають на державному обліку. Це викликає питання про те, наскільки ми поважаємо та оцінюємо свою культурну спадщину.

Хмельницький – це місто, де історія переплітається з сучасністю, де архітектурне середовище стає свідком часу. Наше завдання – зберегти та поважати цю спадщину, щоб наші нащадки могли так само насолоджуватися його різноманіттям, як ми.

Хмельницький — дивовижний живий організм, який дихає історією. У його архітектурному середовищі переплітаються різні епохи, стилі та культури, утворюючи неповторну палітру кольорів і форм. Збереження цієї спадщини — це завдання не лише для місцевої влади, а й для кожного, хто цінує історію та культуру.

Індустріальна архітектура міста

By
Iryna Popova
-
0

Індустріальна архітектура міста є важливою складовою його історії та культурної спадщини. Вона відображає періоди промислового розвитку, технологічні досягнення та економічну міць спільноти. Проскурів, звичайно, не є винятком, і його індустріальна архітектура розповідає нам про цікаву та багату історію міста. Далі на khmelnytskyi-future.

Спостерігаючи будівлі заводів, фабрик та інших промислових споруд, ми можемо перейнятися атмосферою того часу, коли місто переживало економічний розквіт. Кожна споруда стала свого роду свідченням трудової діяльності, винаходів та прагнень людей, які вкладали свої зусилля у розвиток міста.

Індустріальна архітектура Проскурова пропонує нам подивитися на минуле міста через призму його виробничих потужностей та технологічних досягнень. Ці споруди стали не лише символами економічного просвітлення, але й важливими пам’ятками культурної спадщини, які варто зберегти для наступних поколінь.

Загальний огляд промислового розвитку Проскурова

Промисловий розвиток Проскурова відіграв ключову роль у формуванні економічного обличчя міста та вплинув на його соціальний та культурний ландшафт. Початки промисловості в місті можна віднести до другої половини XIX століття, коли після будівництва залізниці в 1870 році розпочали з’являтися перші невеликі підприємства місцевого значення. До 1884 року вже функціонували цегельні, черепичні, винокурні, пивоварні та інші заводи, що належали приватним особам різного соціального статусу.

Наприкінці XIX століття місто пережило справжню промислову революцію, яка супроводжувалася появою десятка великих підприємств та концентрацією промислово-торговельного капіталу в руках кількох єврейських сімей, таких як Маранці, Мозелі та Гальперіни. Ці династії контролювали велику частину промисловості міста, включаючи цукрові заводи, млини, фабрики та інші підприємства.

Проте початок XX століття відзначився виходом на місцевий ринок “нової хвилі” молодих підприємців, які швидко завоювали провідні позиції в економіці міста. Це включало викуп цукрових заводів та молочних ферм, будівництво електростанції, торговельний домів та інших підприємств, які стали ключовими у розвитку місцевої економіки.

Найвизначнішими фігурами в промисловому розвитку міста були Гальперін, Шильман, Ашкіназі та інші підприємці, які заснували та розвинули велику кількість заводів та фабрик у різних галузях промисловості. Вони не лише сприяли економічному зростанню міста, але й створили численні робочі місця та сприяли розвитку місцевої інфраструктури.

Завдяки імпульсу, який дали ці підприємці, промисловий розвиток Проскурова продовжувався і після революційних подій та громадянської війни, змінюючи своє обличчя та віддзеркалюючи нові реалії того часу.

Заводи, які стали промисловими символами Хмельницького

Завод Гальперіна: легенда промислового розвитку Проскурова

Завод Гальперіна — визначний символ промислового розвитку Хмельницького. Він став втіленням підприємницького духу та технічного прогресу. Це одне з найбільших підприємств міста. Його виробництво цегли, кахлю та черепиці не лише задовольняло потреби будівельного ринку, а й сприяло активному будівництву в регіоні.

За оглядом ринку будматеріалів та перспектив у сфері будівництва, купець Шльома Шмулевич Гальперін у 1899 році заснував цегельний завод. Починаючи з невеликої продукції, завод швидко розвивався завдяки впровадженню новітніх технологій та високій якості продукції. Завдяки рекламним заходам та вмілому маркетингу, виробництво заводу Гальперіна стало популярним серед будівельників, а його цегла стала символом надійності та якості.

У другій половині XIX століття завдяки впровадженню кільцевих випалювальних печей та механізованому обладнанню, завод Гальперіна здійснив технологічний стрибок у виробництві цегли. Це дозволило значно збільшити обсяги виробництва та підняти якість продукції.

Завод став не лише ключовим гравцем на будівельному ринку міста, а й важливим фактором у розвитку місцевої економіки. Його успіх відобразився у зростанні зайнятості та підвищенні життєвого рівня мешканців регіону. Крім того, завод Гальперіна зробив значний внесок у міську інфраструктуру, будуючи та удосконалюючи промислові об’єкти.

Столярна фабрика Михайла Шильмана: виникнення та розвиток

Столярна фабрика Михайла Шильмана є важливим елементом індустріального ландшафту Хмельницького. Заснована у кінці XIX століття, вона стала символом майстерності та якості виробів з дерева, а також сприяла розвитку місцевої економіки.

Початок діяльності столярної фабрики Михайла Шильмана пов’язаний з його участю у власності парового млина, який поступово перейшов до його власності. Використовуючи здобуті капітали, Шильман заснував столярну фабрику, спеціалізуючись на виготовленні меблів та столярних виробів. Завдяки високій якості продукції та ефективному виробничому процесу, фабрика швидко розвивалася, стаючи одним із лідерів у сфері столярного виробництва в регіоні.

Впровадженні технології та механізації виробничих процесів пришвидшили розвиток столярної фабрики. Вона забезпечувала високу продуктивність та якість виробів, а також ефективно конкурувала на ринку та задовольняла потреби споживачів у якісних столярних виробах.

Столярна фабрика Михайла Шильмана стала не лише важливим фактором у розвитку промисловості міста, а й вплинула на соціальну сферу. Забезпечуючи робочі місця для численних жителів міста, вона сприяла зростанню зайнятості та підвищенню рівня життя мешканців. Крім того, вона стала центром столярної майстерності, де молоді майстри вдосконалювали свої навички.

Цукровий Завод Маранців: епіцентр промислового розквіту

Цукровий завод Маранців заснований в кінці XIX століття місцевим купцем. Він став ключовим гравцем у галузі цукрового виробництва, відігравши важливу роль у формуванні промислового життя міста.

Цукровий завод Маранців виник у період індустріального розквіту Хмельницького після завершення будівництва залізниці. Високий попит на цукор та розвиток технологій виробництва цукру стимулювали заснування заводу, який швидко став одним із найбільших цукрових підприємств у регіоні. Завод Маранців забезпечував високу якість та кількість продукції. Використання новітнього устаткування дозволяло підприємству ефективно конкурувати на ринку та задовольняти потреби споживачів у цукрі та цукрових виробах.

Чавуноливарний і механічний Завод Б. Ашкіназі: технологічна інновація та виробнича майстерність

Чавуноливарний і механічний завод Б. Ашкіназі є одним із символів промислового розвитку Хмельницького в кінці XIX – початку XX століття. Заснований інженером Бейришем Юкелевичем Ашкіназі, цей завод став важливим центром виробництва металевих виробів та устаткування для переробної промисловості, сприяючи економічному та технологічному прогресу міста. Відмінність устаткування та унікальність виробів завдячували інноваційному підходу та технічній експертизі заводу.

Завод Б. Ашкіназі був визнаним лідером у виробництві різноманітного чавунного лиття, металевих виробів та деталей для промислових потреб. Завдяки висококваліфікованому персоналу та вдосконаленій виробничій майстерності, підприємство забезпечувало високу якість та надійність своїх продуктів.

Чавуноливарний і механічний завод Б. Ашкіназі залишив помітний слід у промисловій і соціальній історії Хмельницького. Його вироби використовувалися в різних галузях економіки, а його внесок у розвиток міста був невіддільною частиною його історії.

Значення промислової архітектури міста

Індустріальна архітектура міста відігравала надзвичайно важливу роль у його економічному та соціальному розвитку. Промислові підприємства, такі як цегельні, столярні фабрики, цукровий завод та чавуноливарні заводи, відображали не лише технологічний прогрес свого часу, але і виявляли вплив суспільного та економічного середовища на їх розвиток.

Індустріальні підприємства встановлювали нові стандарти виробництва, сприяли зростанню економіки міста та створювали нові робочі місця для місцевого населення. Їхні інноваційні підходи до виробництва та впровадження передових технологій сприяли підвищенню якості та ефективності виробництва.

Особливим аспектом індустріальної архітектури міста була її взаємодія з міським середовищем та архітектурним ландшафтом. Фабричні комплекси та промислові споруди не лише відтворювали структуру міста, але й надавали йому унікальний характер та ідентичність.

Завдяки розвитку промислових підприємств у XIX – початку XX століття, індустріальна архітектура міста стала важливим елементом його історії та культурної спадщини. Вона нагадує нам про значний внесок, який промисловий сектор зробив у розвиток міста і створення комфортних умов для життя його мешканців.

Крім того, індустріальна архітектура міста переживає новий виток у своєму розвитку, коли старі фабрики та заводи поступово перетворюються на сучасні артцентр, музеї та культурні простори, зберігаючи тим самим свою цінну історичну спадщину.

Мурали: як сучасні композиції доповнюють архітектурну панораму міста

By
Iryna Popova
-
0

Хмельницький постійно трансформується, змінює обличчя, додає свіжих фарб сірим будівлям минулих епох. Його архітектурне полотно та панорама надихають на пошук нових способів вираження мистецтва. Сучасні композиції, що доповнюють цей міський ландшафт, містять найрізноманітніші форми та стилі. Однак, серед усіх цих виразів мистецтва особливе місце займають стінописи — величні твори, які не лише прикрашають стіни, але й надають місту нового характеру та душі. Далі на khmelnytskyi-future.

Історичний фон

Архітектурна спадщина Хмельницького є справжнім скарбом, що зберігає в собі багатовікову історію та культурні традиції. Засноване у XV столітті, місто було свідком численних подій, які залишили свій слід у його архітектурі та зовнішньому вираженні. Старовинні будівлі, вулички та площі переповнені історією, яка чекає, щоб бути розкритою через мистецтво.

Монументальний живопис став унікальним способом відтворити історичний фон міста, як ніщо інше. Вони дозволяють митцям не лише передати образи минулого, але й створити новий контекст для їх сприйняття в сучасному світлі. Величні твори мистецтва на стінах будівель переносять глядачів у часи минулі, розповідаючи їм про важливі події та видатних особистостей, які сформували обличчя міста.

Кожен мурал — це не лише художнє полотно, але й свого роду вікно у минуле. Він може розповісти про історію місця, висвітлити його культурні особливості та події, що вплинули на його розвиток. Мистецтво муралів допомагає зберегти спадщину, зробити її доступною та зрозумілою для кожного, хто проходить повз.

Одним із ключових аспектів стінописів є їхнє місце розташування. Часто вони обираються на основі історичних локацій або символічних місць, які мають особливе значення для Хмельницького. Таким чином, мурали стають не лише частиною архітектурного ландшафту, але й важливими маркерами культурної ідентичності міста.

Завдяки муралам Хмельницького місто оживає, стає більш привабливим та цікавим для мешканців і гостей. Вони додають новий шар колориту до архітектурної панорами, створюючи неповторний атмосферний простір, який приваблює та надихає.

Тематика та приклади муралів в Хмельницькому

Хмельницький вражає своїми стінописами, які досить різноманітні та виразні. Вони розташовані на стінах будівель у центральних вулицях міста та його околицях, перетворюючи сіре міське середовище на відкрите мистецьке полотно.

Однією з найпопулярніших тем для настінного живопису в Хмельницькому є історія міста та його визначні події. На стінах будівель з’являються великі реалістичні зображення героїчних минулих моментів, які нагадують про багатовікову спадщину міста. Наприклад, на одній з центральних вулиць можна побачити кольорові твори, які відображають важливі етапи в історії Хмельницького, від його заснування до сучасності.

Іншою популярною темою є культурна спадщина та традиції міста. Мурали зображають народні обряди, вишиванки, прославляють музичне мистецтво, місцеві архітектурні пам’ятки та інші символи, що відображають дух і красу місцевої культури. Ці роботи надихають глядачів відчувати гордість за своє місто та його унікальність.

Не менш популярною тематикою для такого різновиду живопису є соціальні питання та проблеми сучасного суспільства. Вони можуть стосуватися екології, рівності, толерантності та інших важливих тем, які актуальні для міста та його мешканців. Такі роботи не лише вражають своєю естетикою, але й заохочують до думок та розмов про важливі суспільні питання.

Ще однією цікавою темою для настінного живопису є природа та екологія. Вони можуть зображати красу природних ландшафтів, місцеву флору та фауну, а також проблеми, пов’язані з екологічними кризами. Ці роботи нагадують мешканцям про важливість збереження навколишнього середовища та роблять акцент на проблемах, які стоять перед сучасним світом.

Усі ці теми доповнюють архітектурну панораму міста, роблячи його більш кольоровим, цікавим та глибоким. Мурали стають не лише прикрасою для стін будівель, але й важливими джерелами мистецького вираження, які відображають дух та ідентичність Хмельницького.

Мурали — це не лише мистецтво, вони – частина душі міста. Ці художні твори відображають історію та культуру, вражають своєю красою та оригінальністю. Сучасні композиції додають новий шар значення до архітектурної панорами Хмельницького, роблячи його живим. Нехай цей різновид творчості продовжує розповідати історії міста та надихати нас на майбутнє. Хмельницький – це місто, яке дихає, росте та розвивається, а стінопис — це його кольорові відбитки, що нагадують нам про неповторність та красу цього місця.

Архітектура центральної частини міста 

By
Iryna Popova
-
0

Хмельницький, місто з багатою історією та неповторною архітектурою, є справжнім образом поєднання минулого та сучасності. Розташоване на правому березі річки Південний Буг, місто зберегло свої унікальні риси, які віддзеркалюються у витонченій архітектурній композиції центральної частини. Своєрідна архітектурно-просторова композиція міста складалася протягом століть, а тому вона відображає унікальний симбіоз історії та сучасності. Далі на khmelnytskyi-future.

Річище річки Південний Буг ділить територію сучасного Хмельницького на дві частини, зберігаючи свою величну долину, що забезпечує унікальні панорамні краєвиди. Центр міста вражає різноманітністю архітектурних стилів, що відображають різні епохи розвитку. Саме тут збереглися історичні архітектурні домінанти, такі як собори, костели, церкви, що створюють унікальний образ міста.

Особливості забудови центральної частини

Історичне середмістя Хмельницького, розташоване на відносно пласких ділянках рельєфу, було свідком величного містобудівного розвитку. Проте, знищення чи перебудова важливих архітектурних елементів, таких як замок, костел св. Анни чи собор Різдва Пресвятої Богородиці, призвели до втрати окремих силуетів та панорам міста.

У центральній частині міста поєднуються ознаки відкритого та замкненого типу міського простору, а нові об’єкти високої поверховості переважають у сучасному силуеті міста. Найцікавіші видові зони розташовані вздовж вулиць та з мостів через річку, де відкриваються унікальні міські панорами та силуети. Ці простори перетворюються на справжні об’єкти мистецтва, які приваблюють та захоплюють своєю красою.

Сучасна трансформація

Проте, з розвитком міста змінювалося й обличчя його центральних вулиць. Сучасна багатоповерхова забудова активно впливає на архітектурну композицію. Історичні домінанти втрачають свою провідну роль, а сучасні будівлі займають центральну сцену. Це ставить під загрозу архітектурну цілісність та збереження культурного спадку.

Однак, для досягнення істинної архітектурної гармонії важливо зберегти баланс між старим та новим. Велике значення має дотримання відповідності в архітектурних формах, матеріалам та колористиці. Крім того, необхідно враховувати панорамні відкриті простори та візуальні зони видимості для створення внутрішнього та зовнішнього сприйняття старої частини міста як єдності.

Протягом останніх десятиліть Хмельницький пережив значні зміни у своєму архітектурному обличчі. Сучасна багатоповерхова забудова активно впливає на архітектурний ландшафт міста, особливо виразно це простежується в центрі. Проте, це не заважає Хмельницькому зберігати свою неповторність та унікальність. Сучасні та історичні архітектурні об’єкти існують поруч, створюючи звабливу симфонію старого та нового.

Хмельницький продовжує розвиватися, шукаючи баланс між сучасністю та збереженням своєї історичної спадщини. Це вимагає уважного планування та архітектурних рішень, щоб забезпечити гармонійний розвиток міста.

Центральна частина Хмельницького залишається серцем міста, де кожен будинок, вулиця та площа є свідком його багатої історії. Це місце, де традиція зустрічається з сучасністю, створюючи унікальний та неповторний образ міста, який приваблює мандрівників та мешканців однаково.

У центрі Хмельницького зустрічаються дві сили: історія та майбутнє. Стрімкий розвиток, сучасна архітектура та нові технології постійно тісно вплітаються в історичний контекст забудови, створюючи унікальну атмосферу, яка приваблює та захоплює.

Центральна частина Хмельницького не лише є важливим історичним місцем, а й символізує впевненість у майбутньому. Попри всі виклики, місто продовжує розвиватися, шукаючи баланс між збереженням своєї традиції та відкриттям для нових ідей та можливостей.

Хмельницький, як і будь-яке інше місто, живе завдяки своїм мешканцям та їхній готовності відкриватися для змін. І хоча архітектурний образ міста може змінюватися з часом, його душа залишається незмінною — це місце, де історія, культура та сучасність зустрічаються, створюючи унікальну та неповторну ідентичність. Віримо, що подальший розвиток Хмельницького буде заснований на повазі до його минулого та відкритості до нового, і це місце продовжуватиме вражати своєю красою і величчю усіх, хто його відвідає чи в ньому проживає.

Урбаністика міста: як розвивалося місто протягом своєї історії

By
Iryna Popova
-
0

Історія міста – це не лише звичайна послідовність подій, а справжня книга, в якій кожна сторінка розкриває нові факти, вражає своєрідністю і колоритом. Урбаністика Хмельницького – це яскравий приклад того, як місто з часом перетворюється, втілюючи в собі споконвічні традиції та сучасні тенденції. Далі на khmelnytskyi-future.

Розташований на правому березі річки Південний Буг, Хмельницький завжди був зоряним містом, який вирізнявся на мальовничому фоні річкової долини. Саме ця долина стала ключовим елементом у формуванні ландшафтного обличчя міста протягом століть. Ширина річкової долини, яка досягала 800-1000 метрів, створювала ідеальні умови для відкриття чудових міських панорам із великих відстаней. Відділяючи територію на дві частини, вона впливала на планування міста та його архітектурну композицію.

Архітектурні акорди: мікс старого та нового

Ландшафт Хмельницького – це не просто масив землі, а справжня симфонія природи та архітектури. Лінії вододілів, річкові річища та балки стали основними природними композиційними осями, які назавжди увійшли в обличчя міста. Серед них виділяються мальовничі видові зони вздовж вулиць, що проходять по звивистому рельєфу, а також міські панорами, які розкриваються з мостів через Південний Буг. Ці відкриті простори зберігають у собі неповторність та колорит Хмельницького.

Історичне серце міста, його центр, – це справжня перлина урбаністики. Тут поєднуються ознаки відкритого та замкненого типу міського простору, а об’єкти культурної спадщини перегукуються в сучасному силуеті міста. Спроби зберегти цю спадщину і створити нові архітектурні акценти відбувалися протягом років. Але навіть у сучасному силуеті міста відчувається гармонія між минулим і сьогоденням, яка робить його неповторним.

Історія урбаністики Хмельницького – це дивовижна подорож у часі, яка розкриває перед нами всю різноманітність та унікальність міського простору. Кожен куток Хмельницького – це окрема історія, яка чекає на свого дослідника, готового відкрити нові горизонти у світі урбаністики.

Історичні архітектурні домінанти Хмельницького, які колись служили визначними орієнтирами у просторовій композиції міста замінила нова сучасна багатоповерхова забудова. Вона є визначальною в формуванні силуетів, панорам та перспектив міста. Об’єкти, які в минулому відігравали важливу роль у визначенні архітектурного образу центральної частини міста з плином часу зруйновані або сховані за масивними спорудами нової забудови.

Наприклад, собор Різдва Богородиці та будівля колишньої міської пожежної станції, що раніше втілювали в собі дух минулого та були основними домінантами міста, втратили своє первісне значення. На жаль, їх роль у формуванні панорами міста мінімальна, а їх історичний образ затушовується більш масштабними та сучасними спорудами.

Культурні акценти за межею часу

Деякі об’єкти культурної спадщини залишаються акцентами містобудівної композиції. Колишня чоловіча гімназія, філармонія, пожежна вежа – це лише деякі з них. Розташовані вони в центральних кварталах міста. Ці об’єкти додають характеру та створюють особливу стилістику архітектурному обличчю Хмельницького.

При цьому багатоповерхова забудова не завжди гармонійно вписується в історичний контекст міста. Це призводить до поступової деградації архітектурно-композиційної єдності історичного центру. Тривала перебудова та зміни в архітектурній формі відбилися на спотворенні силуетів і панорам міста, що призводить до втрати цілісності його образу в зовнішньому сприйнятті.

Культові споруди, що розташовані на периферії міста, становлять особливий архітектурний акцент. З їх острівним розташуванням серед малоповерхової садибної забудови та розвиненою зоною видового сприйняття, вони привертають до себе увагу та надають околицям міста унікального характеру. Візуальні архітектурні символи розташовані вздовж вулиць, що створює враження, ніби об’єкти культових будівель замикають вулиці. Це надає цим спорудам особливої вагомості.

Більшість об’єктів культурної спадщини, які не є містобудівними акцентами, виступають як фонові елементи, що формують традиційний характер міського середовища. Такі споруди, зокрема одно-двоповерхові будівлі та пам’ятні знаки, мають свій особливий внесок в атмосферу міста, але не займають провідних позицій у панорамі містобудівного простору.

Шлях до спокою: гармонія та розвиток

Історія Хмельницького – це неперервний рух часу, в якому історичне поступово переходить у сучасне, але лишає свої сліди та спогади про минуле. Від кам’яних веж до сталевих хмарочосів, місто зберігає свою унікальну душу, яка завжди вражає своєю різноманітністю та колоритом.

Для подальшого формування індивідуального архітектурного обличчя Хмельницького необхідно зосередитися на силуетах і панорамах міста, які розкриваються з протилежних берегів річки Південний Буг та мостів. Важливо також звернути увагу на внутрішні міські перспективи, що досі не отримали достатнього розвитку. Збереження та розвиток історичного середовища міста потребує уваги до дотримання гармонії у висоті, масштабі, формах архітектурних споруд та їх відповідності контексту.

Історія Хмельницького – це постійний процес, у якому сучасне і минуле взаємодіють, створюючи унікальну атмосферу міста. Збереження культурної спадщини та розвиток містобудівного простору – це важливі завдання, які вимагають об’єднаних зусиль та максимальної роботи над деталями.

Історія Проскурівської поштово-телеграфної контори

By
Inna Hananova
-
0

У Хмельницькому є чимало красивих будівель зі своєю історією. Одна з таких – Проскурівська поштово-телеграфна контора. Вона зафіксована на поштовій картці початку ХХ ст. У радянські часи поштово-телеграфна контора перебувала у відомстві державних установ. Двоповерхова споруда збереглась і до наших днів. Будівля знаходиться за адресою: вулиця Героїв Майдану, 64. Історія Проскурівської поштово-телеграфної контори буде цікава як хмельничанам, так і туристам. Далі про це на khmelnytskyi-future.

Проскурів на старих поштівках

Джерело фото: сторінка КЗК “Хмельницький обласний краєзнавчий музей” у соцмережі

Чергова реформа поштового відомства відбулася у 1885 році. У цей період широко розповсюджували новий вид зв’язку – телеграф. Внаслідок цього вирішили об’єднати поштові і телеграфні установи. Завдяки цьому виникла розгалужена мережа принципово нових закладів зв’язку. Зокрема, поштово-телеграфні контори створили у містах та великих містечках, а а поштово-телеграфні відділення або прості поштові відділення – у невеличких містечках та великих селах. Про це йдеться на офіційній сторінці Хмельницького обласного краєзнавчого музею.

У Проскурівському повіті розпочали свою діяльність такі установи зв’язку:

  • у Проскурові, Чорному Острові та Ярмолинцях – поштово-телеграфні контори;
  • у Сатанові, Фельштині, Тарноруді – поштово-телеграфні відділення;
  • у Кузьмині та Миколаєві – поштові відділення.

На початку 1880-х років Проскурівська поштово-телеграфна контора розташовувалась на вулиці Кам’янецькій, поблизу теперішнього торгового центру «Либідь Плаза». Згодом через місто проклали залізницю, а пошту перемістили ближче до неї, а саме в невеличку будівлю на вулиці Мільйонній (тепер – вулиця Героїв Майдану) та переїзду, що веде до мікрорайону Дубове. Цікаво, що цей переїзд невдовзі отримав назву «Поштовий». Про цей факт пам’ятають чимало хмельничан старшого віку.

Однак вже на початку ХХ століття площі приміщення поштово-телеграфної контори не вистачало для забезпечення ефективної діяльності установи. Тому було вирішено побудувати велику цегельну двоповерхову будівлю. Ініціатором будівництва споруди став тодішній начальник контори, колезький радник Іван Олександрович Восходов. Він очолював проскурівську пошту з 1898 року. Протягом 12 років Іван Олександрович керував роботою пошти і мав великий авторитет та повагу у місті.

У 1921 році, після того, як у місті почала панувати радянська влада, замість поштово-телеграфної контори створили поштамт. Він знаходився на тій самій вулиці Мільйонній, однак в будинку №38, який був ближче до центру міста. Щодо колишньої будівлі поштово-телеграфної контори, то вона перейшла у комунальну власність. Її почали використовувати різні державні відомства. Також вважають, що протягом певного періоду часу тут розміщувалася повітова Надзвичайна комісія.

Поштово-телеграфна контора і сучасність

Сучасна споруда нагадує невеличкий палац і привертає увагу перехожих своєю красою. Будинок Проскурівської поштово-телеграфної контори вважається одним із найгарніших символів старого міста. Будівля пофарбована у яскравий колір та вражає оригінальним декором. Фасад споруди перебуває у хорошому стані та зберігся до теперішнього часу без перебудов. Над входом до будівлі розташований кований напівкруглий балкон.

Будівля має охоронний статус “Пам’ятка архітектури місцевого значення”. Станом на 2023 рік тут знаходиться обласний військовий комісаріат. Теперішні господарі будівлі підтримують її у чудовому стані. На території, де знаходиться приміщення військового комісаріату, ростуть дерева.

Кам’янецька: історія найдовшої вулиці міста

By
Viktorij Voitova
-
0

Продовжуємо знайомити наших читачів з історією рідного Хмельницького. Наше місто є досить молодим обласним центром, але Хмельницький має своє минуле, свою унікальну історію. Сьогодні ми поговоримо про одну з головних вулиць міста — Кам’янецьку. На ній розташовано багато об’єктів інфраструктури. А ще це не лише найдовша вулиця в обласному центрі, а й найстаріша! Більше про Кам’янецьку читайте на сторінках нашого сайту khmelnytskyi-future.com.ua.

Поштова дорога на Кам’янець 

Вулицю Кам’янецьку знає кожен хмельничанин, адже на ній знаходиться багато магазинів, навчальних закладів та інших об’єктів інфраструктури. Але чи знають містяни, що Кам’янецька являється найстарішою вулицею в обласному центрі. У першому плані Проскурова у 1800 році Кам’янецька була позначена, як одна з вулиць міста. Щоправда, її назва була іншою: Поштова дорога на Кам’янець. Але вже у другій половині XIX століття вулиця носила сучасну назву — Кам’янецька. У радянські часи одну з центральних магістралей міста знову переіменували — Фрунзе. Проте у 1991 році у Хмельницькому знову з’явилася вулиця Кам’янецька.

Які будівлі знаходилися на Кам’янецькій

Поблизу річки Південний Буг, в районі універмагу “Юність” були розташовані єврейські квартали. Будівлі були одноповерхові та хаотично розташовані. На місці кооперативного технікуму знаходився заїжджий двір. Споруда була дерев’яною та відрізнялася з поміж інших будинків. У цьому “готелі” зупинялися усі мандрівники, які приїжджали повз наше місто, адже він був єдиний у Плоскирові. 

Потрібно зазначити, що у заїжджому дворі зупинялися не лише звичайні гості, а й поважні персони. До прикладу, влітку 1711 році зупинявся Петро І, у 1769 році — фельдмаршал П. Румянцев. А ще на цій вулиці народився та виріс художник Георгій Верейський. 

Загалом, усі будинки на вулиці Кам’янецькій були одно та двоповерхові, але за радянських часів все змінили. Почалися зміни на вулиці Фрунзе у 60-х роках минулого століття: збудували п’ятиповерхівки, замість бруківки постелили асфальт, встановили ліхтарі, побудували театр імені Петровського (у 1982 році у приміщенні розмістилася філармонія, а театр переїхав). Додамо, що понад сто років тому на місці сучасної філармонії був пустир, який мав назву Кінна площа. Все тому, що на цьому місці продавали коней та вози. 

Також на вулиці був розташований перший кінотеатр в місті Проскурів. Він з’явився у 1908 році за адресою вулиця Кам’янецька, 48. Кінотеатр не був надто зручним: кілька м’яких крісел, дерев’яні лавки. А ось ціна квитка вражала — від 80 копійок до одного карбованця та 20 копійок. За ці кошти можна було купити кілька кілограмів м’яса. Та незважаючи на це, кінотеатр користувався популярністю у містян. 

Також на Кам’янецькій вперше з’явився і театр. Він був приватним та належав Шильману Б. Перше приміщення театру знаходилося там де був колишній пологовий будинок. Це була дерев’яна споруда у яку приїжджали заїжджі артисти. Великою популярністю він не користувався. А ось коли здобували новий будинок на вулиці Олександрівській, тоді проскурівчани почали з більшим бажанням відвідувати театр. 

Об’єкти інфраструктури 

З часом невеликі будиночки на вулиці змінювалися на п’ятиповерхівки, інші сучасні споруди. 

  • Комплекс медичних закладів. У 1966 році стаціонар обласної лікарні перевели у приміщення по вулиці Кам’янецькій, 94. А наприкінці 80-х років з’явилася обласна стоматологічна поліклініка.
  • Освітні заклади. На вулиці Кам’янецькій знаходиться велика кількість навчальних закладів: Хмельницький кооперативний торговельно-економічний інститут, Хмельницький торговельно-економічний коледж Київського національного торговельно-економічного університету, Хмельницький економічний університет, дитячий садок №18. 
  • Підприємства. На вулиці розташовані Хмельницька трикотажна фабрика та цегляний завод. Додамо, що цегляне підприємство було створено у 1899 році. Його заснував купець Шльома Гальперин. Підприємство мало назву — “Цегельний, кахельний та черепичний завод”. Згодом завод націоналізувала радянська влада, а після війни встановили сучасне обладнання.  
  • У 90-х роках минулого століття на Кам’янецькій побудували будинок в якому знаходиться “Ощадбанк України”. Також поруч з’явився підземний перехід. Тут облаштували квіткові та сувенірні крамниці.
  • Торгові центри. Поступово у Хмельницькому почали з’являтися торгові центри, які збудували на вулиці Кам’янецькій. У 2003 році відкрили торговельно-розважальний та готельний комплекс “Либідь Плаза”. У 2017 році почав функціонувати торговельний центр “Квартал”

Цікаві факти про Кам’янецьку

На вулиці Кам’янецькій є будівля, яка дивує багатьох гостей міста. Мова йде про в’язницю (сучасна назва СІЗО №29). І справді дивно чути від хмельничан фрази: “зустрінемося біля тюрми”, “чи їде цей тролейбус до тюрми”, “йдемо до ресторану навпроти тюрми” тощо. І саме цікаве, що це не просто назва, а діюче СІЗО. Потрібно зазначити, що арештанський будинок існував ще у 1795 році. Потім назву змінили на “тюремний замок”. За радянської влади приміщення “тюремного замку” збільшили. Це зробили за рахунок корпусу тютюнової фабрики, який приєднали до в’язниці. Після війни в’язниця стає слідчим ізолятором.

Потрібно зазначити, що на вулиці Кам’янецькій була розташована велика кількість цвинтарів. Деякі з них не збереглися і на їхньому місці знаходяться будівлі. 

  • Цвинтар №1. Наприкінці XVIII — початку XIX століть навпроти нинішнього СІЗО, там де транспортна зупинка, було єврейське кладовище. Це була окраїна Проскурова і відповідно міські керманичі розмістили на цьому місці цвинтар. 
  • Цвинтар № 2. У зв’язку з тим, що Проскурів почав розбудовуватися вищезгаданий цвинтар виявився майже в центрі міста. Місцева влада закрила цвинтар та виділила територію під поховання (локацію в районі вулиць Свободи і Водопровідної). Сучасний орієнтир — будівля державного підприємства “Держстандартметрологія”. Поховання на кладовищі почали відбуватися після 1824 року.
  • Цвинтар № 3. Більшість хмельничан знають кладовище, яке розташоване за залізничним полотном. Воно почало діяти у 1870-х роках та було розташоване на території, яка займало площу  6 гектарів. Цвинтар поділявся на три частини: православну, католицьку та військову. Що стосується військової частини, то поховання розпочалися на цій території після 1944 року коли Проскурів було звільнено від фашистів. У середині 80-х років на військовому кладовищі відкрили пам’ятник підпільникам та військовослужбовцям. Цей цвинтар не є діючим, поховання тут заборонені.

Також на вулиці Кам’янецькій розташований пам’ятник-танк. Спершу його встановили у 1967 році на перехресті вулиць Дзержинського та 25-го Жовтня, а наприкінці 80-х років перенесли на вулицю Фрунзе. Додамо, що танк встановили на честь військової частини, яка визволила Проскурів від окупантів. Через повномасштабне вторгнення Росії в Україну в 2022 році деякі хмельничани виявили бажання знести пам’ятник. 

Ось така історія вулиці Кам’янецькій, яка має протяжність 7 кілометрів та являється найдовшою в обласному центрі. 

Сподіваємося, наш матеріал був для вас пізнавальним і ви більше дізналися про рідне місто.

Стаціонарні телефони в Хмельницькому: історія та сучасність

By
Iryna Popova
-
0

Телефон — символ комунікації та зв’язку, що пройшов довгий шлях від свого винаходу до сучасного вигляду та застосування. Історія стаціонарних телефонів в Хмельницькому відображає не лише технологічний прогрес, але й соціокультурні зміни, що відбувалися протягом останніх десятиліть. Поглибмось у цю захопливу подорож крізь час. Далі на khmelnytskyi-future. 

Початок історії: перший телефон в Хмельницькому

Перші згадки про телефон в Хмельницькому сягають другої половини XIX століття. В цей період телефони були розкішшю, яку могли дозволити собі лише великі компанії та еліта. Поширення мережі телефонів почалося у XX столітті, і вже у 1925 році у Хмельницькому було встановлено першу автоматичну телефонну станцію.

Ера автоматичних телефонів стала новим відліком та символом зручності та доступності зв’язку в місті. У 1960-1970-х роках почалася активна розбудова телефонної мережі, що дозволило забезпечити доступ до телефонів майже кожному домогосподарству. Особливо популярними стали автоматичні телефонні апарати з оплатою хвилин картками, які з’явилися на вулицях міста. Ці автомати стали особливою частиною міського ландшафту та забезпечували зручність у здійсненні термінових викликів.

Розвиток нових сучасних моделей стаціонарних телефонів досі гарантує стабільність та надійність телефонного зв’язку. У сучасному Хмельницькому стаціонарні телефони залишаються актуальним засобом зв’язку. Вони не лише забезпечують стабільний та високоякісний зв’язок, але і є важливою складовою інфраструктури для багатьох підприємств та установ. За допомогою стаціонарного телефону здійснюються важливі бізнес-дзвінки, консультації та обмін інформацією.

Чому мобільні не витіснили з користування стаціонарні телефони?

Стаціонарні телефони розповсюджені по всьому Хмельницькому та використовуються як у приватних будинках чи квартирах, так і в офісних приміщеннях та на підприємствах. Однією з головних переваг використання стаціонарних телефонів є їхній стабільний зв’язок та висока якість звуку. Їх використання значно дешевше, особливо для місцевих дзвінків, порівняно з мобільними операторами.

Крім того, фірми та підприємства різної форми власності зобов’язані зазначати актуальні контактні дані та завжди залишатися на зв’язку в визначений робочий час. Цікаво, що для більшості абонентів, які практично не здійснюють телефонні дзвінки за допомогою стаціонарних телефонних апаратів, вони все ж залишаються актуальним оснащенням. Річ у тім, що кабельні телефонні лінії, підведені до відповідних об’єктів, також використовують для зв’язку з пожежною охороною. За відсутності такого зв’язку, відповідна компанія, що обслуговує, не зможе надавати передбачені договором послуги. Зауважте, що для компаній наявність робочого пожежного обладнання передбачена встановленими нормами.

Однак стаціонарні телефони також мають свої недоліки. Вони обмежені за межами місцевої мережі та не забезпечують мобільності, яку надають наші “кишенькові” помічники. З розвитком технологій та поширенням інтернет-телефонії можливо, у майбутньому стаціонарні телефони зазнають додаткових змін та вдосконалень.

Історія стаціонарних телефонів в Хмельницькому — це історія технологічного розвитку та змін у способах спілкування. Від перших моделей до сучасних пристроїв, вони залишаються важливим елементом нашого повсякденного життя, забезпечуючи стабільний та надійний зв’язок для нас і наших підприємств. І хоча їхню роль значно зменшило поширення мобільних телефонів та інтернет-телефонії, стаціонарні телефони все ще залишаються актуальними та потрібними компонентами нашого сучасного світу.

Де можна вивчати програмування, відпочиваючи влітку?

By
Iryna Popova
-
0

Літо — це час, коли діти мають можливість не лише відпочити, але й активно розвиватися та вивчати нові інформаційні технології, які стали важливою складовою нашого життя. В місті функціонують літні секції та табори, які часто відвідують школярі. Наприклад, школи програмування в Хмельницькому пропонують унікальну можливість поєднати ці два аспекти, дозволяючи дітям відпочивати та одночасно підвищувати свій рівень знань у сфері IT. Далі на khmelnytskyi-future. 

Літні навчальні розваги IT-шкіл Хмельницького

У Хмельницькому діє кілька шкіл програмування, які відрізняються програмами, місцями для навчання молоді, навантаженням та додатковими літніми розвагами. Серед таких ініціатив охочі здобувачі мають можливість вибрати найкращу та найцікавішу. 

Наприклад, одна з провідних шкіл міста, яка пропонує широкий спектр курсів з програмування для дітей та підлітків, надає можливість зануритися у світ веброзробки, мобільних додатків, а також глибоко вивчати мови програмування, такі як Python, Java, JavaScript та інші. Школа славиться своєю якістю навчання та індивідуальним підходом до кожного учня і пропонує інтерактивні літні забави в режимі літнього табору або захопливі освітні подорожі, у тому числі за межі країни.

Ще одна ініціатива спрямована на відкритий доступ до навчання програмування для всіх охочих. В місті можна підібрати цікаві курси для дітей віком від 9 до 13 років, де вони можуть вивчити основи програмування та розробки у веселій та грайливій формі.

Літні табори та тури

Багато з цих шкіл влаштовують літні табори, які поєднують навчання з відпочинком та розвагами. Під час таких таборів діти мають можливість поглибити свої знання з програмування, а також відпочити та спілкуватися з однолітками. Деякі з кращих шкіл навіть пропонують тури за кордон з програмами навчання у сфері програмування або інших тем у сфері IT. Це дає дітям можливість не лише навчатися, а й відкривати для себе нові країни та культури, покращувати знання також із носіями мови.

Що може бути захопливіше, ніж вивчати програмування в країні, де це все почалося? Деякі з кращих шкіл програмування пропонують літні табори з поїздками до країн, які є лідерами у сфері IT. Наприклад, діти можуть відвідати Кремнієву Долину в США, де розташовані штаб-квартири багатьох відомих технологічних компаній, таких як Google, Facebook та Apple. Під час цієї подорожі вони матимуть можливість відвідати кампуси цих компаній, познайомитися з їхніми розробками та отримати враження від атмосфери інновацій та творчості.

Інші школи пропонують тури до Японії, де діти можуть досліджувати світ робототехніки та віртуальної реальності, або до Швеції, де є багато стартапів та компаній, що спеціалізуються на інноваційних рішеннях у сфері програмування та інформаційних технологій.

Крім того, якщо батьки вагаються відпускати дитину за океан, можна вибрати літній табір на території України. Найчастіше, для таких навчальних поїздок вибирають мальовничі Карпати. На закритих локаціях групи дітей навчаються самостійності, зможуть зануритись у світ технологій, але при цьому встигнуть провести активно літні канікули на природі, займатися спортом чи активно проводити вільний час у колі однодумців.

Подорожі такого роду не лише допомагають дітям поглибити свої знання у програмуванні, але й вони збагачують їхні життєвий досвід та враження. Зустріч з винахідниками та інженерами, відвідування засновників відомих компаній, спілкування з якими може надихнути дітей на великі звершення у майбутньому. Крім того, вони отримують можливість побачити, як функціонують великі технологічні компанії, та відчути дух інноваційного середовища.

Зрештою, школи програмування у Хмельницькому не лише допомагають дітям отримати нові знання та навички, але й організовують цікаві та захопливі тури для відпочинку та розвитку під час літніх канікул. Занурення у світ IT стає особливою пригодою, яка не лише розвиває мислення та технічні навички, але й робить літо яскравішим та цікавішим для молоді.

123...82Page 1 of 82
.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.