Субота, 13 Серпня, 2022

Кам’янецька: історія найдовшої вулиці міста

Продовжуємо знайомити наших читачів з історією рідного Хмельницького. Наше місто є досить молодим обласним центром, але Хмельницький має своє минуле, свою унікальну історію. Сьогодні ми поговоримо про одну з головних вулиць міста — Кам’янецьку. На ній розташовано багато об’єктів інфраструктури. А ще це не лише найдовша вулиця в обласному центрі, а й найстаріша! Більше про Кам’янецьку читайте на сторінках нашого сайту khmelnytskyi-future.com.ua.

Поштова дорога на Кам’янець 

Вулицю Кам’янецьку знає кожен хмельничанин, адже на ній знаходиться багато магазинів, навчальних закладів та інших об’єктів інфраструктури. Але чи знають містяни, що Кам’янецька являється найстарішою вулицею в обласному центрі. У першому плані Проскурова у 1800 році Кам’янецька була позначена, як одна з вулиць міста. Щоправда, її назва була іншою: Поштова дорога на Кам’янець. Але вже у другій половині XIX століття вулиця носила сучасну назву — Кам’янецька. У радянські часи одну з центральних магістралей міста знову переіменували — Фрунзе. Проте у 1991 році у Хмельницькому знову з’явилася вулиця Кам’янецька.

Які будівлі знаходилися на Кам’янецькій

Поблизу річки Південний Буг, в районі універмагу “Юність” були розташовані єврейські квартали. Будівлі були одноповерхові та хаотично розташовані. На місці кооперативного технікуму знаходився заїжджий двір. Споруда була дерев’яною та відрізнялася з поміж інших будинків. У цьому “готелі” зупинялися усі мандрівники, які приїжджали повз наше місто, адже він був єдиний у Плоскирові. 

Потрібно зазначити, що у заїжджому дворі зупинялися не лише звичайні гості, а й поважні персони. До прикладу, влітку 1711 році зупинявся Петро І, у 1769 році — фельдмаршал П. Румянцев. А ще на цій вулиці народився та виріс художник Георгій Верейський. 

Загалом, усі будинки на вулиці Кам’янецькій були одно та двоповерхові, але за радянських часів все змінили. Почалися зміни на вулиці Фрунзе у 60-х роках минулого століття: збудували п’ятиповерхівки, замість бруківки постелили асфальт, встановили ліхтарі, побудували театр імені Петровського (у 1982 році у приміщенні розмістилася філармонія, а театр переїхав). Додамо, що понад сто років тому на місці сучасної філармонії був пустир, який мав назву Кінна площа. Все тому, що на цьому місці продавали коней та вози. 

Також на вулиці був розташований перший кінотеатр в місті Проскурів. Він з’явився у 1908 році за адресою вулиця Кам’янецька, 48. Кінотеатр не був надто зручним: кілька м’яких крісел, дерев’яні лавки. А ось ціна квитка вражала — від 80 копійок до одного карбованця та 20 копійок. За ці кошти можна було купити кілька кілограмів м’яса. Та незважаючи на це, кінотеатр користувався популярністю у містян. 

Також на Кам’янецькій вперше з’явився і театр. Він був приватним та належав Шильману Б. Перше приміщення театру знаходилося там де був колишній пологовий будинок. Це була дерев’яна споруда у яку приїжджали заїжджі артисти. Великою популярністю він не користувався. А ось коли здобували новий будинок на вулиці Олександрівській, тоді проскурівчани почали з більшим бажанням відвідувати театр. 

Об’єкти інфраструктури 

З часом невеликі будиночки на вулиці змінювалися на п’ятиповерхівки, інші сучасні споруди. 

  • Комплекс медичних закладів. У 1966 році стаціонар обласної лікарні перевели у приміщення по вулиці Кам’янецькій, 94. А наприкінці 80-х років з’явилася обласна стоматологічна поліклініка.
  • Освітні заклади. На вулиці Кам’янецькій знаходиться велика кількість навчальних закладів: Хмельницький кооперативний торговельно-економічний інститут, Хмельницький торговельно-економічний коледж Київського національного торговельно-економічного університету, Хмельницький економічний університет, дитячий садок №18. 
  • Підприємства. На вулиці розташовані Хмельницька трикотажна фабрика та цегляний завод. Додамо, що цегляне підприємство було створено у 1899 році. Його заснував купець Шльома Гальперин. Підприємство мало назву — “Цегельний, кахельний та черепичний завод”. Згодом завод націоналізувала радянська влада, а після війни встановили сучасне обладнання.  
  • У 90-х роках минулого століття на Кам’янецькій побудували будинок в якому знаходиться “Ощадбанк України”. Також поруч з’явився підземний перехід. Тут облаштували квіткові та сувенірні крамниці.
  • Торгові центри. Поступово у Хмельницькому почали з’являтися торгові центри, які збудували на вулиці Кам’янецькій. У 2003 році відкрили торговельно-розважальний та готельний комплекс “Либідь Плаза”. У 2017 році почав функціонувати торговельний центр “Квартал”

Цікаві факти про Кам’янецьку

На вулиці Кам’янецькій є будівля, яка дивує багатьох гостей міста. Мова йде про в’язницю (сучасна назва СІЗО №29). І справді дивно чути від хмельничан фрази: “зустрінемося біля тюрми”, “чи їде цей тролейбус до тюрми”, “йдемо до ресторану навпроти тюрми” тощо. І саме цікаве, що це не просто назва, а діюче СІЗО. Потрібно зазначити, що арештанський будинок існував ще у 1795 році. Потім назву змінили на “тюремний замок”. За радянської влади приміщення “тюремного замку” збільшили. Це зробили за рахунок корпусу тютюнової фабрики, який приєднали до в’язниці. Після війни в’язниця стає слідчим ізолятором.

Потрібно зазначити, що на вулиці Кам’янецькій була розташована велика кількість цвинтарів. Деякі з них не збереглися і на їхньому місці знаходяться будівлі. 

  • Цвинтар №1. Наприкінці XVIII — початку XIX століть навпроти нинішнього СІЗО, там де транспортна зупинка, було єврейське кладовище. Це була окраїна Проскурова і відповідно міські керманичі розмістили на цьому місці цвинтар. 
  • Цвинтар № 2. У зв’язку з тим, що Проскурів почав розбудовуватися вищезгаданий цвинтар виявився майже в центрі міста. Місцева влада закрила цвинтар та виділила територію під поховання (локацію в районі вулиць Свободи і Водопровідної). Сучасний орієнтир — будівля державного підприємства “Держстандартметрологія”. Поховання на кладовищі почали відбуватися після 1824 року.
  • Цвинтар № 3. Більшість хмельничан знають кладовище, яке розташоване за залізничним полотном. Воно почало діяти у 1870-х роках та було розташоване на території, яка займало площу  6 гектарів. Цвинтар поділявся на три частини: православну, католицьку та військову. Що стосується військової частини, то поховання розпочалися на цій території після 1944 року коли Проскурів було звільнено від фашистів. У середині 80-х років на військовому кладовищі відкрили пам’ятник підпільникам та військовослужбовцям. Цей цвинтар не є діючим, поховання тут заборонені.

Також на вулиці Кам’янецькій розташований пам’ятник-танк. Спершу його встановили у 1967 році на перехресті вулиць Дзержинського та 25-го Жовтня, а наприкінці 80-х років перенесли на вулицю Фрунзе. Додамо, що танк встановили на честь військової частини, яка визволила Проскурів від окупантів. Через повномасштабне вторгнення Росії в Україну в 2022 році деякі хмельничани виявили бажання знести пам’ятник. 

Ось така історія вулиці Кам’янецькій, яка має протяжність 7 кілометрів та являється найдовшою в обласному центрі. 

Сподіваємося, наш матеріал був для вас пізнавальним і ви більше дізналися про рідне місто.

Latest Posts

.