Ми не уявляємо свого життя без зв’язку. Інтернет, мобільні телефони, радіо, телебачення, соціальні мережі — це невіддільна частина нашого побуту, роботи, навчання, дозвілля. Але мало хто задумується як жили наші предки без сучасних гаджетів та електронної пошти. Сьогодні ми поговоримо про історію створення засобів зв’язку. Більше інформації дізнайтеся на сторінках сайту khmelnytskyi-future.com.ua з посиланням на “Є”.
Що таке телеграф?
Перш ніж поговоримо про історію створення телефонного зв’язку, варто написати про телеграф. Адже створення телеграфного апарату — це важливий етап розвитку зв’язку не лише в місті Проскурів, а й всієї країни.
Телеграф — це електричний пристрій, який передавав текстові повідомлення. Для цього була використана азбука Морзе. Телеграф був створений у 1832 році російським винахідником П. Шилінгом. Його колеги Морзе, Якобі та Бодо удосконалили апарат і він набув поширення в світі. Телеграфна лінія Москва-Київ була введена в експлуатацію у 1854 році. Далі поступово мережа покрила всю Україну. Через 12 років створили Житомирське телеграфне відділення до якого увійшла і Кам’янець-Подільська телеграфна станція. Поступово такі станції почали з’являтися у інших містах Кам’янець-Подільської губернії. Проскурів не виключення.
У 1882 році у нашому місті функціонувало вже дві телеграфних станції. Вони працювали цілодобово, а їхніми послугами переважно користувалися державні організації, торговці, фінансисти, промисловці. Що стосується пересічних містян, то вони віддавали перевагу поштовим листівкам. Зрозуміло, що терміни доставки листа були довгими, проте цей варіант коштував 3 копійки. Що стосується телеграфного зв’язку, то аби відправити телеграму з десяти слів варто було віддати 30 копійок. У 1880-х роках за ці гроші можна було купити кілограм телятини вищого ґатунку чи п’ять буханок пшеничного хліба.
Згодом, поштові та телеграфні станції об’єдналися. У нашому місті була поштово-телеграфна контора, яка розташовувалася по вулиці Театральній. Сьогодні тут знаходиться обласний військкомат.
Поява телефонних апаратів
Телеграф не довго був серед лідерів зв’язку. У 1876 році американець Олександр Белл винайшов телефонний апарат, який був придатний для широкого використання. І поступово телефонні апарати почали ширитися світом. У 1882 році телефона мережа вже з’явилася у Петербурзі, Москві та Одесі. Через чотири роки у Києві. А ось у Кам’янці-Подільському мережа з’явилася лише у 1906 році, та через два роки телефонізували Проскурів.
Телефонізували регіон підприємці Герц Броді і Гойхман. Вони запропонували найкращий проєкт та найнижчу абонентську плату — 42 рублі на рік з одного абонента. Проте абонентська плата різнилася у різних містах. У 1910 році телефона мережа у Проскурові мала довжину 13 верст та обслуговувала 58 абонентів.
Зрозуміло, що користуватися телефоном могли не всі жителі Проскурова, адже абонентська плата була надто високою. Скоріш за все, клієнтами телефонної мережі були вищезгадані державні організації, торговці, промисловці та фінансисти.
Згодом, активно розвивається радіомовлення. Перші радіоприймачі у регіоні з’явилися у 1922 році.
Стаціонарні телефони у квартирах — це велика рідкість, адже більше хмельничан користуються мобільним зв’язком. Саме тому подоляни почали масово відключатися від телефонної мережі. А для сучасних дітей телефон з кнопками та циферблатом — дивина, яку мало де зустрінеш. Щоправда, державні установи та організації досі користуються стаціонарними телефонами.
Сподіваємося, наш матеріал був для вас пізнавальним і ви більше дізналися про історію рідного краю.
