Четвер, 28 Березня, 2024

Чи потрібно говорити дитині, що домашній вихованець помер? Поради психолога

Домашні вихованці приносять багато радості, але рано чи пізно трапляється неминуче. Смерть тваринного приносить багато болю всім членам сім’ї, але особливо нелегко доводиться дітям, так як часто емоційна прив’язаність до пухнастим і пернатим друзям у них досить сильна. Батьки можуть турбуватися, як дитина переживе таку звістку, приховують від нього хвороба вихованця і його смерть. Але як поводитися правильно?

Для початку потрібно зрозуміти, що реакція дитини напряму залежатиме від його віку. Наприклад, діти молодше двох років можуть навіть не помітити зникнення тваринного або ж дуже швидко забути про нього. У віці трьох-п’яти років діти сумують за вихованцям і сильно сумують, а у віці старше шести років по-справжньому страждають і навіть можуть відчувати почуття провини. Молодші школярі та підлітки вже реагують по-дорослому, проходячи всі фази втрати:

  • почуття заперечення;
  • сльози і замішання;
  • сильний гнів;
  • почуття провини і депресія;
  • примирення з ситуацією.

Іноді діти зависають в одній з фаз, наприклад, довго стають агресивними або провину. У таких випадках краще звернутися на консультацію до психолога, який допоможе вийти з ситуації, що склалася правильно. За запитом «дитячий психотерапевт Кривий Ріг» або відразу по посиланню https://www.qui.help/detskij_psiholog/ukraina_krivoy-rog ви можете перейти на сайт, де зібрані перевірені психологи з усієї України. Якщо вчасно не пропрацювати сильні переживання, вони можуть вилитися в агресивну поведінку, безсоння, нічні страхи, фобії і зниження успішності.

Що радять психологи

Чи варто приховувати від дітей правду? Ні, тому що брехнею для порятунку можна зробити тільки гірше. Наприклад, якщо сказати, що кіт втік, то маленька дитина може відчути себе зрадженим, а підліток переживати, що вихованець бродить по вулицях зовсім один, мучиться від голоду і спраги. Деякі батьки придумують історію про те, що кішка або собака пішли від них, так як їм в цій сім’ї не сподобалося. Такий сценарій сильно знижує самооцінку дитини і провокує почуття провини.

Ще одна помилка – сказати, що собака або кішка просто заснула, не пояснивши, що сталося. Дитина може боятися засинати, почнуться проблеми з безсонням. Діти сильно вразливі й емоційні, тому кожне слово варто обміркувати.

У розмові про те, що трапилося уникайте знецінення ситуації. Наприклад, не варто заспокоювати дитину тим, що це всього лише кіт і завтра йому куплять нового. Такими установками батьки моделюють стереотип поведінки байдужої людини. Після втрати тваринного дайте дитині час, перш ніж заводити нового. Нехай пройде два-три місяці, щоб новий вихованець не сприймався як заміна старого друга.

Краще рішення – сказати правду, але без зайвих подробиць про хворобу або усипляння. Погорюйте разом з дитиною, яка не забороняйте йому плакати, сумувати – це нормальні людські почуття. Придушення емоцій тільки погіршує ситуацію, а в майбутньому породжує замкнутість і неврози.

Якщо ви або члени вашої сім’ї зіткнулися зі складною ситуацією і потребуєте психологічної допомоги, отримаєте консультацію психотерапевта на сайті qui.help.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.