Хмельницький пивзавод – це підприємство з багатою історією, яка тісно пов’язана з розвитком пивоваріння в Україні. Пиво в нас любили й варили ще з часів Київської Русі! У цьому матеріалі ми детальніше розібралися в тому, як зароджувалося пивоваріння на Хмельниччині та як з’явився та розвивався пивзавод у місті Хмельницькому. Далі на khmelnytskyi-future.
Початок історії хмельницького пива
Пиво на наших землях варили та пили здавна, але здебільшого це було кустарне, домашнє виробництво. Відправною точкою, коли це заняття стало набирати масштабів, можна сміливо вважати 1578 рік. Саме цього року невеличкому містечку Плоскирів король Польщі Стефан Баторій надав особливого привілею. Він дозволив проводити дві щорічні ярмарки, недільні базари, збудувати перші комерційні пивоварні та навіть пивзавод.
Старий пивоварний завод працював досить довго. Після того, як Проскурів став повітовим центром у 1795 році, згадки про це підприємство можна знайти в різних історичних документах. Так, про його діяльність і успіхи було написано в документі “Камеральний і топографічний опис Подільської губернії Проскурівського повіту”.
Наприкінці XIX століття на території нашої області жив і працював відомий виробник пива Леон Кляве. Саме він отримав від царської влади дозвіл на перебудову заводу й розпочав цей процес у 1898 році. Для нового заводу Кляве за 9000 рублів отримав територію неподалік від нещодавно збудованого залізничного вокзалу, і за пивом із Проскурова почали приїжджати купці з інших губерній. Першу продукцію підприємство випустило вже наприкінці 1901 року.
Хмельницький пивзавод у ХХ столітті
У перші 15 років ХХ століття завод активно розвивався і розширювався. Місцеве пиво отримало перші нагороди на виставці в Брюсселі, на сільськогосподарській виставці в Ростові-на-Дону, а на всеросійській виставці в Санкт-Петербурзі проскурівський солод визнали одним із трьох найкращих. Однак після революції підприємець Леон Кляве разом із родиною залишив країну, а завод націоналізували. Підприємство продовжувало випускати хмільний напій, але вже під іншим керівництвом і з іншою назвою.
Минали роки, завод продовжував працювати, поступово знову нарощуючи обсяги виробництва. Далі настали важкі часи Другої світової війни. Виробництво знижувалося і навіть закривалося. Але пивзавод пережив цей складний період і продовжив радувати хмельничан якісною продукцією. Основну будівлю заводу реставрували, але зовні вона залишилася такою ж, як і за часів Леона Кляве, а на території його садиби побудували школу, на місці складів із льодом – стадіон.
Після розпаду Радянського Союзу завод приватизували. Він продовжив свою роботу вже під назвою ПрАТ “Хмельпиво”.
Секрети виготовлення та якості хмельницького пива
Важливою частиною стратегії заводу у Хмельницькому є збереження традицій виробництва та забезпечення високої якості продукції. Завод використовує лише натуральні місцеві інгредієнти, такі як:
- Ячмінь. Він росте в достатньо великій кількості на полях Хмельниччини.
- Хміль. Одна з основних складових, яку збирають на полях Старосинявського району.
- Цикорій. Вирощується на полях Славутського району.
- Чиста вода. Надходить на виробництво із власних свердловин, розташованих на території підприємства.
Окрім усього перерахованого, хмельницьке пиво є одним із небагатьох “живих” в Україні, і його не розливають у пластикові пляшки. Продають напій тільки в екологічно чистій скляній тарі, або ж у бочках із якісної, нержавіючої харчової сталі.
Це зумовлено тим, що підприємство приділяє велику увагу контролю якості на всіх етапах виробництва, і “живе” хмельницьке пиво має показник кислотності 1,4-1,8%. Таким чином, його просто не можна зберігати в пластику, адже це не тільки негативно впливає на смакові якості продукту, а й може значно зашкодити здоров’ю любителів пінного напою.
Завод також активно бере участь у житті регіону, підтримуючи культурні та соціальні проєкти. Це робить Хмельницький пивзавод не лише важливим економічним, але й соціальним інститутом у житті міста.
