Палац та парковий комплекс у селі Самчики Хмельницької області називають українським Версалем. І тут дійсно є на що подивитися. Ця місцина має одразу декілька підстав для того, щоб вважатись унікальною. Найперша з них полягає у тому, що пам’ятка архітектури та культури надзвичайно добре збереглась. До того ж, це єдиний в Україні палац, з усіх боків оточений кам’яним муром. А ще тільки тут і в Золочеві є китайський будиночок. Далі на khmelnytskyi-future.
Зовнішній вигляд садиби та її власники
Головний в’їзд до садиби зараз виглядає так, як і в 1904 році. А ось межі маєтку значно розширив його останній власник Михайло Шестаков, який жив тут з 1902 по 1918 рік. З 13 гектарів його володіння виросли до 19 на початку ХХ століття.
На графських воротах раніше несли варту леви, яких в радянський час звільнили від обов’язків та перенесли до палацу. Там вони залишаються й донині.
Поруч з в’їздом в маєток збереглися дві споруди, в яких жила прислуга. У кожній з них є 4 кімнати, а також душ та туалет.
Прикрашає садибу і старий млин, який надає їй більш поважного вигляду.
Біля палацу з 1725 року височіє церква Параскеви П’ятниці, зведена Яном Самюелем Хоєцьким у якості костелу. Монахам ордену отців маріянців тут дозволяли варити пиво за умови, що воно не буде розповсюджуватись серед селян.
До речі, саме Хоєцький побудував палац у Самчиках, які до 1545 році носили назву Замчики, що, мабуть, було пов’язане із тутешніми замчиськами. Він був власником маєтку до 1791 року, поки не програв судовий процес князю Станіславу Любомирському. А наприкінці XVIII століття полковник Петро Чечель купив Самчики разом з деякими іншими селами і влаштував тут власну резиденцію.
У 1823 році маєток у Чечеля, як у учасника антиурядового повстання, конфіскували і продали на аукціоні. У 1867 році палац перейшов до житомирського купця першої гільдії Купріяна Ляшкова. Згодом маєток купив дворянин Іван Угрімов, який господарював у ньому близько 30 років. Останнім власником палацу став Михайло Шестаков.
На території садиби є Старий палац, збудований у 1725 році. В його архітектурі міцно сплелися риси як оборонних споруд, так і пишних палаців. Вікна старого палацу були стрілчастими та зі ставнями, оббитими залізом. Зі сторони парку він мав один поверх, а зі сторони села – два. 
Коли Петро Чечель став власником маєтку, старий палац здався йому надто малим. Тому його почали використовувати для господарських потреб. Для себе ж полковник збудував новий великий палац, а разом з тим розгорнув і “велике будівництво”. За його господарювання тут з’явились в’їзна брама, флігелі, стайні та оранжереї. 
Китайський будиночок отримав таку назву через конструкцію даху, яка робить його схожим на пагоду. Ця двоповерхова споруда грала роль своєрідного холодильника. Постійну температуру у льодовні підтримували за допомогою льоду, який засипали в отвір у підлозі. А продукти зберігали на полицях, розташованих у нішах. Цікаво що китайський будиночок можна й нині використовувати як холодильник. 
Поблизу палацу можна побачити величезну писанку, розписану самчиківським розписом. Її створили місцеві майстри. У 2012 р. на параді вишиванок у Києві вона представляла Хмельниччину.
Інтер’єр
У 1918 році маєток опинився у руках радянської влади, після чого його приміщення займали: трест радгоспів, бібліотека, клуб, житлові кімнати. З 1956 року тут розташовувалась сільськогосподарська дослідна станція. І лише у 1979 році держава взяла пам’ятку архітектури під свою охорону. Ще через 18 років місцина отримала назву Державний історико-культурний заповідник “Самчики”.
Та час і буремні роки майже не торкнулись маєтку. Він дуже добре зберігся.
П’ять багато оздоблених залів палацу утворюють анфіладу з боку парку. Унікальні фрески на їхніх стінах належать Михайлу Врубелю.
Кругла (блакитна) зала слугувала місцем для танців та театральних постановок. Нині тут часто влаштовують фотосесії молодята. 
З лівого боку від Круглої зали є Спочивальня з 2 вікнами.
У Червоній залі з мармуровим каміном господарі снідали, обідали та вечеряли.
Також тут можна побачити Римську та Японську зали, які отримали свої назви через характерне оздоблення. Японська зала збереглася найкраще. 
Вона повністю вкрита розписами, а її фрески називають єдиною згадкою про європейський орієнталізм XIX століття в Україні. Як стверджують місцеві мешканці, раніше в Японській залі стояла велика статуя Будди.
У просторих підземеллях зараз функціонує музей.
Парк
Самчики не були б Самчиками без величного парку, створеного знаним пейзажним архітектором ірландського походження Діонісієм Макклером. До наших часів тут збереглися більш ніж 165 видів дерев та кущів, зокрема червонокнижні модрина польська і сосна кедрова європейська. Є тут і дуб-довгожитель, якому вже понад 200 років, та справжні ліани. Крім того, тут можна побачити дивовижний “сад в мурах”, який призначався для вирощування екзотичних рослин. 
У парку представлена флора різних кліматичних поясів Землі. Стараннями спадкоємців маєтку колекція рослин з кожним роком стає багатшою.
Після знайомства з рослинним світом парку можна пройтися романтичною липовою алеєю чи відпочити на зручних лавках вздовж Случа.
Привиди палацу
Чи ж є замки без привидів? Як у Європі, так і в Україні старовинні палаци обов`язково мають викохати у своїх стінах хоча б одного привида, вважають туристи. Розповіді про неспокійних духів завжди цікаві людям. І якщо у якомусь із замків мешкає примара, це добряче підігріває інтерес до нього.
Палац у Самчиках також має власних привидів. Але тут вони особливі: сором’язливі і спокійні. Справа в тому що нічних гостей тут ніхто не бачив, та через їхні витівки спокійно переночувати у палаці неможливо.
Певне тому, що багато власників маєтку померли не своєю смертю, їхні блукаючі душі час від часу повертаються у рідні стіни. Про паранормальну активність у нічний час розповів сторож, який ніс варту на другому поверсі Китайського будиночка. Однієї ночі він почув, ніби на першому поверсі хтось рубає дрова. Чоловік спустився донизу і загнав сокиру у колоду. Та через деякий час звуки залунали знову. Цього разу сокира була аккуратно покладена поруч із колодою.
За часів Радянського Союзу привиди непокоїли людей, яким дали житло у палаці. Усі приміщення, які вони закривали на замки, на ранок були відкритими. Також вночі коридорами і залами лунали кроки. Зрештою, знервовані мешканці покинули дивне житло.
Про присутність привидів розповідають і спадкоємці маєтку Олександр та Богдан Пажимські. Ось тільки побачити примарних мешканців палацу не вдалося і їм. Можливо, це вийде у вас?
Як добратися
До села Самчики можна дістатись зі Старокостянтинова, звідки сюди їздять автобуси кожних 30 хвилин. А до Старокостянтинова легко доїхати з автовокзалу м. Хмельницького.
Екскурсії проходять кожного дня з вівторка по п’ятницю з 9 до 17 години. В суботу та неділю – з 9 до 16 години. Обідня перерва – з 12:00 до 13:00. Вихідний день – понеділок.
