Кінець 1910-х років це складний, суперечливий, несприятливий період з огляду на міжнародну ситуацію, позначений фатальними помилками українських політиків. Однак, попри складну суспільно-політичну, соціально-економічну ситуацію, проблеми у різних сферах суспільного життя країни, українські уряди приділяли значну увагу видавничій справі, зокрема заснуванню та популяризації нових газет. Серед найактивніших борців за національне відродження були представники української інтелігенції, причетні до рідного слова: письменники, журналісти, літературні критики, публіцисти, які добре розуміли суспільно-політичне значення преси. Далі на khmelnytskyi-future.
У Камʼянець-Подільській друкарні випускали понад 30 видань
Періодична преса різних політичних партій, національних союзів, громадських обʼєднань була важливим чинником політичної боротьби за владу. Спостерігалася істотна різниця у позиціях щодо національного питання. Одні відстоювали автономію України у федеративній державі з обовʼязковим збереженням статусу України як частини Росії, інші – повну державну самостійність України. При цьому зазначимо, що найбільшою інформативною насиченістю відрізняється преса періоду Центральної Ради.
Порахувати точну кількість газет, які виходили тоді, складно. Деякі існували тривалий період, деякі – тільки кілька тижнів. Крім того, окремі газети змінювали назву, хоча за змістом і складом редакторів залишались однаковими. Деякі видання взагалі не збереглися, від них залишилися лише згадки у різних джерелах. При кожній новій державній владі на території Хмельниччини місцеві часописи або переходили на інше місце, або взагалі припиняли існування чи перетворювалися у звичайні інформаційні листки. Так, газета “Народна воля”, що виходила у 1917 році у Києві, з 1919 році почала друкуватися у Камʼянці-Подільському. Попри складні умови, можна констатувати розквіт видавничої справи на Хмельниччині.
Газети випускали не лише державні органи, партії, громадські організації, а й окремі громадяни. Крім того, чимало періодичних видань із Києва та Галичини переносилися до подільських містечок. Зокрема, у Камʼянець-Подільській друкарні Свято-Троїцького братства виходили “Голос Подольской церкви”, “Життя Поділля” – газета Подільського товариства “Просвіта”, “Поділля” – друкований орган Подільського губернського комісаріату, “Новий шлях” і “Трудовий шлях”, “Українське слово” – часопис, що раніше виходив у Станіславі й Старокостянтинові, “Наш шлях”. У Новій Ушиці діяла приватна друкарня Н. Полячка. У Проскурові директор приватної друкарні Г. Баран випускав газету “Земская мысль”. У Камʼянці-Подільському протягом 1919 року вийшло 37 видань.
У газеті “Свято Поділля” розповідали про життя університету у Камʼянці-Подільському
Цінним джерелом історії Камʼянець-Подільського державного українського університету є одноденна газета “Свято Поділля”, яка вийшла обсягом вісім сторінок у друкарні Свято-Троїцького монастиря. Вартість одного примірника – 1 карбованець 50 копійок, прибуток від продажу, як зазначалось у газеті, мав піти “на користь незаможних студентів-українців Камʼянець-Подільського державного українського університету”. Гаслом видання стали слова палкого вітання – “Слава українському університетові!”, під яким розміщувалися анонси “Що є в номері”, “Передмова”, “Привітання гостям” та інші рубрики.
Газета знайомила читачів з життєвим і творчим шляхом першого ректора Івана Огієнка, викладачів Петра Бучинського, Василя Біднова, Леоніда Білецького, Івана Крипʼякевича, Вячеслава Петра, Миколи Столярова та інших. На першій шпальті газети вміщений вірш “Народу рідному!”, присвячений відкриттю університету, тоді ще маловідомого Микити Годованця, згодом класика української байки. Тогочасна періодика була рупором різних партійних, політичних, державних органів. Значну роль відігравала Українська партія соціалістів-революціонерів, офіційним органом якої була газета “Боротьба”. Вона вмістила інформаційні матеріали про життя партії, огляд соціалістичного руху, статті на тему національно-визвольного руху.
Петро Скоропадський заснував у Камʼянці-Подільському власну газету
Квітневий переворот 1918 року, що усунув з історичної сцени Центральну Раду та привів до влади під пильним поглядом німецького генштабу гетьмана Павла Скоропадського, дав політичному настрою українства і його пресі новий ракурс. Потребу у власній пресі гетьман Павло Скоропадський задовольнив, перш за все, створенням часопису “Україна” з ілюстрованим додатком, який виходив щоденно у Камʼянці-Подільському. У місті на камені у 1919 році виходили часописи “Трудовий шлях”, “Наш шлях”, “Новий шлях”. З 15 грудня 1918 року за ініціативи Подільської губернської народної управи і підтримки “Просвіти” виходила газета “Життя Поділля”. Її першим редактором був професор Леонід Білецький, а секретарем Володимир Січинський. “Життя Поділля” орієнтувало читачів у надзвичайно складних обставинах тогочасного життя.
З приходом в Україну радянської влади національна українська преса була рішуче ліквідована. Спершу – органи української національної і соціалістичної думки, а згодом й друковані органи “боротьбистів”, незалежних українських соціалістів і демократів, які обʼєдналися в Українську комуністичну партію. Початки преси більшовиків українською мовою припадають на березень 1919 року. У Камʼянці-Подільському у 1920 році виходили “Красная звезда”, “Красное знамя”, “Красный путь”. Окремі примірники цієї періодики зберігаються також у відділі рідкісних видань університетської книгозбірні. Їх зміст складали розпорядження і накази командування, рекомендації щодо вивчення марксизму, повідомлення з передової, листи червоноармійців, пропагандистські матеріали, міжнародна хроніка тощо. Таким чином, періодика у період з 1917 року по 1920 рік внесла в історичний контекст маловідомі історичні факти, які безпосередньо повʼязані з державотворчими процесами.
Періодичні видання охоплювали різні інтереси подолян
Усю подільську газетну періодику у період з 1917 року по 1920 рік можна поділити на типи за цільовим і читацьким призначенням. Офіційні періодичні видання, основним призначенням яких було “регулярне ознайомлення споживачів інформації з новими керівними та офіційними документами, матеріалами нормативного чи директивного характеру, що публікувалися від імені державних органів влади та самоврядування, відомств, установ чи громадських організацій”. На Хмельниччині виходив 31 часопис цього типу. Мали попит читачів фахові періодичні видання. До цього типу потрібно віднести спеціалізовані, професійні, галузеві, професійно орієнтовані, виробничо-практичні газети, створені з метою передачі професійних знань певного профілю, необхідних фахівцям у їхній практичній роботі. До фахових належали різні види газет за тематикою і цільовим та читацьким призначенням.
У Проскурів та Камʼянці-Подільському видавалося 17 газет цього типу. Релігійні часописи також почали зʼявлятись на Хмельниччині. Періодичні видання віддзеркалювали духовні процеси, потреби, культуру, поширювали духовну освіту. Відтак цільовим призначенням клерикальної періодики було поширення релігійних знань і виховання читачів у дусі християнської моралі. У Подільській губернії видавалося 3 газети цього типу.
