Історія появи та розвитку авіації у Хмельницькому налічує понад 100 років. За цей період часу відбулось багато змін – від масштабних пасажирських перевезень всередині країни та в інші країни світу до розвитку малої авіації на території місцевого аеропорту. Далі на khmelnytskyi-future.
Перший літак у небі над обласним центром пролетів на початку 20 століття
У 1912 році вперше проскурівчани побачили у небі над містом літак. Це був військовий літак, приписаний до 6-го ескадрону 12-го гусарського Охтирського полку. Цей полк розміщувався у Меджибожі. Пілотував його штабс-ротмістр Володимир Єсіпов. Літак брав участь у корпусних маневрах, які проводилися на просторі від Меджибожа до Проскурова, і виконував завдання розвідки позицій умовного противника. З’явився аероплан зі сходу, й зробивши коло над містом, повернув на північ.
Старожили пригадували, що поява аероплана у проскурівському небі, викликала у місцевого населення переполох: усі перехожі завмерли із піднятими головами, візники-балагури зупинились, діти зі шкіл та училищ вибігали на вулиці, а коли літак полетів, то народ ще довго обговорював побачене.
У період з 1914 року по 1917 рік у роки Першої світової війни на південно-східній околиці Проскурова військові авіатори російської армії облаштували тиловий аеродром, на якому базувалися повітроплавні роти Південно-Західного фронту. Саме це льотне поле згодом стало аеропортом на вулиці Пілотській, який добре памʼятають більшість хмельничан. Цей аеропорт діяв до початку 1980-х років. У наступні три роки у роки громадянської війни у Проскурові розміщувалися льотні частини і армії Української Народної Республіки та Червоної армії – залежно від того, яка влада була у місті.
Наприкінці Першої світової війни, у червні 1917 року на території України було зосереджена більша частина авіазагонів імперської армійської авіації, особливо на Південно-Західному фронті, складовою якого був проскурівський аеродром. Основний парк аеропланів складався з французьких моделей “Ньюпор”, “Вуазен”, “Моран”, переважно зібраних на російських підприємствах.
З 1919 року зафіксовані міжнародні пасажирські перевезення
У 1919 році діяла перша в історії української авіації міжнародна авіалінія “Проскурів – Будапешт”. Вона була організована за ініціативою уряду Радянської України для допомоги революційній Угорщині. Перший авіапереліт здійснив пілот В. Ходорович. Літаки курсували в обидві сторони, перевозили не тільки вантажі, а й пасажирів. Проскурів був обраний відправним пунктом з єдиної причини – тут знаходився найближчий до кордонів Угорщини аеродром, який навесні 1919 року перебував у руках Червоної армії. На початок 1919 року авіапарк проскурівського аеродрому був досить численним. Цьому сприяла німецька окупація. За деякими даними на території проскурівського летовища зосереджувалося до 100 аеропланів різних модифікацій німецького виробництва. Більшість з них була придатна лише на запчастини. Відомо, що уряд Директорії цілеспрямовано здійснював закупівлю літаків в Австрії та Угорщині. Проскурівський аеродром також забезпечував “повітряний міст” – “Відень-Київ”.
Під час Другої українсько-більшовицької війни на проскурівському аеродромі дислокувалися повітроплавні частини. Протягом літа 1919 року вони брали участь у боях за Камʼянець-Подільський, Проскурів, Вінницю та Київ. Наприкінці лютого 1919 року авіаційні інституції Повітряного флоту УНР прибули до Проскурова. Петро Павлович Білон, начальник канцелярії Повітряного флоту, згадував: “до Проскурова прибули авіаційні дивізіони: Київський, Чернігівський, частина Полтавського, деякі старшини-літуни з Харкова, Житомира і Вінниці. Тут почали направляти літаки і тренувати старшин-літунів. У Проскурові було надзвичайно багато авіаційного майна, і про це дали знати галицькій сотні, що стояла у Краснім біля Львова. І ось прилетіли вони до Проскурова і вивезли до 60 старих літаків та велику силу технічного авіаційного майна”.
У наступні десятиліття аеропорт збільшував потужності
У період з 1920 року по 1930 рік розширюється Проскурівський військовий аеродром. Тут обгородили льотне поле, виставили посилену охорону, спорудили ангари, паливні сховища. Також у районі аеродрому були побудовані два житлові чотири поверхові будинки для офіцерського складу. Під час Другої світової війни німецька армія, яка окупувала Проскурів, використовувала аеродром для військово-транспортних цілей. У 1944 році була створена окрема Проскурівська авіаційна ескадрилья. 3 травня в її розпорядження прибули перших два цивільні літаки “По-2”, які з навчальних були переобладнані на поштово-пасажирські. На них авіаланки пілотів Бондаренка і Дрозда налагодили регулярні пасажирські авіарейси у Камʼянець-Подільський, а незабаром у віддалені райцентри – Стару Синяву, Плужне, Віньківці, Теофіполь, Миньківці, Сатанів. У 1947 році запрацювала авіалінія “Проскурів – Київ”. У 1950 році окрема Проскурівська авіаційна ескадрилья була приєднана до 283-го Чернівецького авіаційного загону, який перейменували на 98-й Чернівецький об’єднаний авіаційний загін Українського управління цивільної авіації.
Вже за два роки відбулось об’єднання підрозділів 98-го Чернівецького авіаційного загону та аеропортів, які до цього часу були окремими структурами. Таким чином, Проскурівська авіаційна ескадрилья та аеропорт Проскурів стали єдиною структурою. Як і раніше ескадрилья обслуговувала аеропорти місцевих авіаліній: Камʼянець-Подільський, Теофіполь, Ізяслав, Полонне, Нову Ушицю. У 1956 році Хмельницький аеропорт отримав нові літаки “Ан-2” і “Як-12”. Здійснювалися рейси до Києва і ще до пʼяти обласних центрів України, а також у сім райцентрів області. У 1970 році аеропорт став приймати турбореактивні літаки “Як-40”, який здійснював рейси на Київ і Одесу, та турбогвинтові “Іл-14”, які курсували у Сімферополь. Щодня послугами аеропорту користувались до 300 пасажирів.
У 1980-х роках у Хмельницькому зʼявився оновлений аеропорт
У 1971 році за наказом Міністерства цивільної авіації СРСР на базі Хмельницької окремої авіаескадрильї було створено Хмельницьке авіапідприємство, підпорядковане управлінню цивільної авіації УРСР. Того ж року за вісім кілометрів від міста, за селом Ружична, розпочалось будівництво нового аеропорту. І вже у 1982 році було введено в експлуатацію новий аеропорт. Загальна площа земельної ділянки, яку займає аеродром – 134,2 гектара, у тому числі летовище – 13,2 гектара. Аеропорт отримав штучну злітно-посадкову смугу довжиною 2200 метрів з бетонним покриттям, що у змозі витримати посадку повітряного судна вагою до 61 тонни. Отож Хмельницький став приймати лайнери типу “Ан-24”, “Ту-134”, “Як-42”. Географія рейсів включала Москву, Ленінград, Київ, Мінськ, Ригу, Харків, Сімферополь, Одесу, Донецьк та інші. Тим часом старий аеропорт на вулиці Пілотській припинив існування, а його льотне поле згодом було віддано під масив індивідуальної забудови.
У 1993 році відбулася реорганізація підприємства і утворилося чотири незалежні структури: державне підприємство “Аеропорт Хмельницький”, Хмельницька служба обслуговування повітряного руху “Украерорух” та дві авіакомпанії: “Поділля-Авіа” (літаки Ан-24, Ан-26) і “Універсал-Авіа” (Ан-2). Маючи літаки “Ан-24”, “Ан-26-100”, “Ан-26”, компанія почала здійснювати рейси не тільки до Києва та Сімферополя, а й за кордон – у Стамбул, Рим та інші міста. Аеропорт Хмельницький отримав статус міжнародного. 
